Компроміси інфляції та безробіття

У короткостроковому періоді часто є компроміс між інфляцією та безробіттям: стимулювання попиту штовхає безробіття вниз, а інфляцію вгору, а охолодження економіки — навпаки, — залежність, яку описує крива Філліпса. Колись влада спокушалася вважати це стабільним меню. Заковика — в очікуваннях. Щойно люди починають очікувати певний рівень інфляції, вони закладають його в зарплати й ціни, і короткостроковий компроміс зсувається: утримувати безробіття нижче за природний рівень тоді вимагає дедалі прискорюванішої інфляції. У довгостроковому періоді, коли очікування наздоганяють, компромісу немає взагалі — довгострокова крива Філліпса вертикальна на природному рівні безробіття, тож спроба утримувати безробіття постійно нижчим лише дає вищу інфляцію без тривкого виграшу. Гірше того, шок пропозиції може підняти обидва разом — стагфляція, — чого простий компроміс пояснити не може. Це урок про те, чому короткострокові важелі не дають довгострокового контролю.